Дитяча злочинність і шляхи її подолання
Профілактика правопорушень серед неповнолітніх
Сім’я займає центральне місце у формуванні особи неповнолітнього. Вона надає дитині уявлення про життєві цінності, прагнення, поведінку в суспільстві, родині та колективі. І компетентні, досвідчені батьки дбайливо і з розумінням ставляться до внутрішнього світу, переживань, захоплень дитини, труднощів і особистісних проблем, поєднують рівень вимог з повагою до особистості. Але може бути й інакше.
Як свідчить практика, злочин дитини - то наслідок неповноцінного виховання в родині. Тому система дошкільної освіти, школа та ряд інших установ мають доповнювати виховний процес. Адже саме відсутність такої сув’язі призводить до бродяжництва і бездоглядності, соціальної занедбаності і невігластва. А це у свою чергу сприяє розквіту злочинності.
Участь навчальних закладів є не менш важливою у правовому вихованні. Педагоги, психологи, повинні виховувати підлітків через особистий приклад, і не тільки володіти правовими знаннями, а й дотримуватися їх.
При проведенні комплексного дослідження злочинності неповнолітніх, окрім негативного впливу сім’ї та недоліків у шкільному вихованні, вчені виділили й ряд інших чинників, які обумовлюють протиправну поведінку неповнолітніх, Серед них - незайнятість суспільною працею, негативний вплив мікросередовища, вади профілактичної роботи правоохоронних органів, недостатня увага громадськості до проблем неповнолітніх, негативний вплив засобів масової інформації, пропаганда насильництва, збоченого сексу, наркотизація і алкоголізація, проституція тощо.
Попередження злочинності, профілактика вчинення злочинів, правопорушень – це кримінологічна категорія, яка означає історичну систему об’єктивних та суб’єктивних передумов локалізації і скорочення злочинності, а також комплекс державних і суспільних заходів, спрямованих на викорінення цього соціального явища, причин та умов, що його породжують. Використовуючи традиційний підхід, особливу увагу слід звернути на профілактику злочинності неповнолітніх, яка включає заходи, спрямовані на виявлення, усунення, послаблення та нейтралізацію криміногенних факторів, а також корекцію поведінки людей, спроможних вчинити злочин.
Враховуючи різноманітність причин та умов, які призводять до злочинів, можна зробити висновок, що ефективність профілактичних заходів багато в чому залежить від спільних зусиль медиків, юристів, педагогів, психологів, працівників правоохоронних органів, служб в справах дітей, органів та установ виконання покарань та інших причетних до цього структур, що є суб’єктами профілактичної діяльності.
Варто розглянути сутність правопорушень, для розуміння сфер впливу профілактичних заходів. Адміністративним правопорушенням визнається протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного порушення 16-річного віку.
До осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративне правопорушення, застосовуються такі заходи впливу, як зобов’язання публічно попросити вибачення у потерпілого; попередження; догана або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам чи педагогічного, трудового колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
У разі вчинення особами віком 16-18 років правопорушень, передбачених наступними статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення (у тексті – КУпАП), вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. Мається на увазі ст..44 (незаконне вироблення, придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збути в невеликих розмірах); сст.51 (дрібне розкрадання державного або колективного майна); ст.121-127 (порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів); ч. 1, 2 статті 130 (керування транспортними засобами в стані сп’яніння);ст.. 173 (дрібне хуліганство); ст..185 (злісна непокора розпорядженню або вимозі працівника міліції чи їх образа); ст. 190-195 (порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передача іншим особам або продаж вогнепальної, холодної або пневматичної зброї).
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком ст. 185 КУпАП) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП: попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення; позбавлення спеціального права (до 3 років); виправні роботи (до 2-х місяців, 20 % від зарплати); адміністративний арешт (до 15 діб).
Чинне законодавство передбачає, що кримінальній відповідальності та покаранню підлягають особи, яким до скоєння злочину виповнилось 16 років (ст. 22 КК України). Лише за деякі злочини, спеціально вказані в законі, кримінальна відповідальність може настати з 14 років. Згідно ч. 2 ст. 22 КК України особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (статті 115-117 КК України); за посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443 КК України) тощо.
Разом з тим, вже з 16, а не з 14 років, настає кримінальна відповідальність за вбивство з необережності і умисне легке тілесне ушкодження. Кримінальний кодекс України, враховуючи біологічні, соціальні та психологічні особливості неповнолітніх, по-новому визначає їх кримінальну відповідальність та покарання.
Це означає, що вперше у вітчизняному КК у спеціальному розділі (розділ XV Загальної частини) сконцентровані питання щодо видів покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх злочинців; призначення їм покарання; звільнення неповнолітніх, які скоїли злочини, від кримінальної відповідальності та покарання; погашення та зняття судимості.
Вужче коло покарань у тих порушників, які не досягли 16-річного віку. Переважна більшість санкцій передбачає позбавлення волі на певний строк. КК України (ст. 97) передбачає можливість звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітнього, який уперше скоїв злочин невеликої тяжкості. Але за умови, що виправлення цього неповнолітнього можливе без застосування покарання. Дійшовши такого висновку, суд застосовує до підсудного неповнолітнього примусові заходи виховного характеру.
Виправлення людини, що скоїла злочин, вплив на неї є важливою місією в суспільстві, адже від цього залежить наше майбутнє – якою країною бути. Будь-яке покарання має певну та конкретну мету. Пенітенціарна педагогіка у визначенні мети діяльності установ виконання покарань виходить з того, що кримінальне покарання не тільки карає за скоєний злочин, а і регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Джерела:
https://obrii.com.ua/main/28671-dityacha-zlochinnist-i-shlyahi-yiyi-podolannya.html
Інна Погореленко, начальник Ізюмського міськрайонного відділу філії ДУ «Центр пробації» .