Профілактика наркоманії в молодіжному середовищі

Профілактика наркоманії у дитячому середовищі  спрямована на запобігання вживанню нар­котиків. Тобто це робота з тими молодими людьми, хто ще не знайомий зі сма­ком наркотичних речовин, свого роду «вакцинація» виник­нення проблеми.

Сьогодні існує, без сумніву, чимало новітніх моделей профілактики поширення наркоманії у молодіжному середовищі, а саме:

– модель моральних принципів підкреслює те, що вико­ристання психоактивних речовин є аморальним та неетич­ним; як правило, вона набуває форми кампаній публічного вмовляння, яке часто проводять релігійні групи, а також політичні та громадські рухи, що зважають на такі принци­пи, як патріотизм, самопожертва заради загального добро­буту. Моральний підхід видається найефективнішим у часи широкого релігійного відродження, а також активних фаз соціальних рухів, коли соціальний контроль індивідуальної поведінки є найсильнішим;

– модель залякування ґрунтується на твердженні, що дітей можна змусити не вживати наркотичні речови­ни, якщо інформаційні кампанії підкреслюватимуть небез­пеку такої поведінки; і]| І

– модель фактичних знань, або когнітивна модель, докла­дає зусиль для поліпшення способів передачі та отримання інформації про наркотики; поширеною є думка, що програ­ми фактичних знань ефективніші стосовно осіб, які мають певний досвід уживання наркотиків;

– модель афективного навчання полягає у застосуванні афективних підходів – навчальних методик, які фокусу­ються здебільшого на корекції деяких особистісних де­фіцитів, ніж на проблемі власне вживання наркотичних ре­човин; визначальним принципом є той, що тенденція до їх вживання може зменшитися або зникнути, якщо такі дефі­цити буде подолано. Проблеми, які ідентифікують у таких програмах, стосуються самооцінки, визначення та прояс­нення особистісних цінностей, прийняття рішень, навичок подолання та зменшення тривоги, розпізнавання соціально­го тиску;

– модель поліпшення здоров’я може бути використана як непрямий підхід до надання знань про наркотики. Оздо­ровчі програми заохочують розвиток альтернативних звичок. Цей підхід особливо корисний для молодих людей, які здатні дбати про своє здоров’я;

– профілактичну роботу з позицій підходу нормалі­зації базують на таких принципах:

а) розширення розумін­ня причин, у зв’язку з якими юнак або дівчина  звертається до нар­котиків, вивчення цих причин;

б) важливість заходів, які не дозволяють випадковим споживачам стати залежними;

в) інформація щодо ризику вживання наркотиків повинна бути подана разом з інформацією про ризик, пов’язаний із вживанням алкоголю та тютюну;

г) ініціативи, які включають соціоекономічну та культурну емансипацію, ви­даються кориснішими, на наш погляд, ніж залякуючі повідомлення.

Варто зазначити, що сьогодні існує також багато різноманітних інноваційних підходів до профілактики наркоманії у дитячому середовищі, а саме:

1. Інформаційний підхід. Він заснований на поширенні інформації про наркотики. Прихильники цього підходу переконані, що знання про вживання психоактивних речовин та їхні наслідки стануть ефективним поштовхом для формування здорової поведінки й відмови від наркотиків.

2. Підхід, заснований на впливі соціальних факторів. Соціальне середовище відіграє найважливішу роль у у розвитку людини, що є джерелом зворотного зв’язку для особистості. У соціумі насамперед варто шукати передумови вживання наркотичних речовин самою особою.

3. Педагогічний підхід пояснює ризик формування девіантної поведінки шкідливими звичками, педагогічною занедбаністю, вихованням у соціально неблагополучних сім’ях.

4. Підхід, заснований на ефективному навчанні, розвитку емоційної сфери людин. Ввважається, що вживати наркотики починають неповнолітні з недостатньо розвиненою емоційною сферою, які мають у структурі свого виховання так звану «заборону на емоції».

5. Особистісно-орієнтований підхід – суть даного підходу полягає в тому, що дитина не буде курити або вживати інші психоактивні речовини через внутрішньособистісні мотиви.

6. Духовно-орієнтований підхід трактує наркоманію як вираз кризи духовності в суспільстві. Ціль профілактики наркоманії – сформувати в юнака чи дівчини моральну поведінку, систему цінностей, з якої наркотик був би виключений.

7. Дозвіллєвий (альтернативний) підхід. Його представники вважають, що профілактика наркоманії полягає в розвитку альтернативної діяльності. Для цього необхідно розвивати такі соціальні програми, у яких діти могли б реалізовувати власні потреби в гострих відчуттях, прагнення до ризику, підвищену поведінкову активність.

8. Етнокультурний підхід. У даному підході наркоманія розглядається в контексті «кризи культури» й «кризи свідомості» на сучасному етапі культурно-історичного розвитку. Криза розуміється не як «тотальний занепад вимираючої цивілізації», а як сформована неузгодженість зовнішнього й внутрішнього середовища людини.

Отже, так як в Україні поширення наркоманії серед неповнолітніх набуло загрозливого характеру й має всі риси епідемічного процесу, зусилля фахівців повинні бути спрямовані на формування «внутрішніх» перешкод, на виховання особистісної стійкості до наркотичної спокуси.